Причини циститу у жінок

Цистит у женщин – это воспалительное поражение слизистого (реже подслизистого и мышечного) слоя мочевого пузыря с острым или хроническим течением. Сопровождается болезненным учащенным мочеиспусканием с остаточными ощущениями жжения и рези, болями в области малого таза, чувством недостаточно полного опорожнения мочевого пузыря, субфебрилитетом, появлением в моче слизи и крови. Диагностика включает исследование мочи (общий анализ, по Нечипоренко, бакпосев), осмотр гинеколога с исследованием микрофлоры влагалища, УЗИ мочевого пузыря, цистоскопию. В терапии используются антибиотики, уросептики, инстилляции мочевого пузыря, физиотерапия.

Цистит является одним из самых распространенных женских заболеваний, находящимся на стыке клинической урологии и гинекологии. По статистике, с циститом в течение жизни сталкивается каждая вторая женщина. Патология преимущественно выявляется у пациентов детородного возраста (20-40 лет); также довольно высока распространенность цистита у девочек 4-12 лет (в 3 раза чаще, чем у мальчиков этого возраста). В 11-21% случаев заболевание приобретает хроническое течение, т. е. протекает с 2 и более обострениями в год.

В большинстве случаев цистит у женщин носит инфекционный характер. Особенности анатомии женской уретры (короткий и широкий мочеиспускательный канал), а также топографическая близость влагалища, заднего прохода и уретры, облегчают восходящие проникновение патогенной флоры в мочевой пузырь. Кроме уретрального (восходящего) пути распространения инфицирование мочевого пузыря может происходить нисходящим (из верхних мочевых путей), лимфогенным (из органов таза), гематогенным (из отдаленных органов) путями.

Возбудителями, как правило, выступают кишечная палочка (70-95%), стафилококки (5-20%), реже — клебсиелла, протей, синегнойная палочка. Патология часто развивается на фоне кольпита, вульвита и уретрита, обусловленных кандидозом, гарднереллезом, микоплазмозом, гонореей, уреаплазмозом, хламидиозом, трихомониазом, генитальным туберкулезом и др. инфекциями. Традиционно первичный эпизод или обострение связаны с переохлаждением, ОРВИ, началом половой жизни, сменой полового партнера, началом менструации, чрезмерным употреблением острой пищи или алкоголя, ношением слишком тесной одежды.

Факторами, провоцирующими цистит у пациенток женского пола, также могут выступать пиелонефрит, инородные тела и камни в мочевом пузыре, застой мочи при дивертикулах, стриктурах уретры или редком опорожнении мочевого пузыря, запоры. Цистит у девочек может развиваться при неудовлетворительной гигиене половых органов, а также при нейрогенном мочевом пузыре. Цистит у беременных вызывается гемодинамическими и эндокринными гестационными изменениями, трансформацией микрофлоры урогенитального тракта.

В некоторых случаях патология может провоцироваться лучевой терапией по поводу опухолей малого таза, аллергией, токсическим воздействием, обменными нарушениями (сахарным диабетом, гиперкальциурией). В период климакса цистит развивается под влиянием недостатка эстрогенов и атрофических изменений слизистой урогенитального тракта. Возникновению заболевания способствуют травмирование слизистой мочевого пузыря при проведении эндоскопических манипуляций и операций (катетеризации, цистоскопии, трансуретральной резекции мочевого пузыря и др.). Хронический цистит, кроме вялотекущей инфекции, может вызываться опущением матки или влагалища, хроническим параметритом.

По этиологии циститы у женщин могут быть бактериальными (инфекционными) и небактериальными (лучевыми, аллергическими, химическими, лекарственными, токсическими). В зависимости от патогенного возбудителя инфекционные циститы, в свою очередь, делятся на специфические (уреаплазменные, микоплазменные, хламидийные, гонорейные и пр.) и неспецифические, вызываемые условно-патогенной флорой.

С учетом определяемых морфологических изменений в мочевом пузыре цистит может быть катаральным, геморрагическим, кистозным, язвенным (язвенно-фиброзным), флегмонозным, гангренозным, инкрустирующим, гранулематозным, опухолевидным, интерстициальным. По распространенности и локализации воспаления выделяют диффузный (тотальный) цистит, ограниченный (очаговый) — шеечный цистит и тригонит (воспаление треугольника Льето).

По характеру течения различают острый и хронический (персистирующий) цистит первичный (возникший самостоятельно) и вторичный (развившийся на фоне других урологических заболеваний). При остром цистите воспаление обычно затрагивает эпителиальный и субэпителиальный покров слизистой мочевого пузыря. Эндоскопическая картина катарального воспаления характеризуется отечностью и полнокровием слизистой, сосудистой реакцией (расширением, инъекцией сосудов), наличием фибринозного или слизисто-гнойного налета на воспаленных участках. При прогрессирующем течении может поражаться подслизистый и даже мышечный слой мочевого пузыря.

Цистоскопическими признаками геморрагического цистита у женщин служит выраженная эритроцитарная инфильтрация слизистой, участки кровоизлияний с отторжением слизистой оболочки, кровоточивость при контакте. Язвенная форма цистита у женщин нередко развивается при лучевом поражении мочевого пузыря. Язвы могут носить одиночный или множественный характер, затрагивать все слои пузырной стенки (панцистит), приводить к кровотечению, образованию свищей мочевого пузыря. При рубцевании язв развиваются фиброзные и склеротические изменения стенки мочевого пузыря, что ведет к его сморщиванию.

При флегмонозном цистите отмечается диффузная инфильтрация лейкоцитами подслизистого слоя. Гнойное воспаление распространяется на серозную оболочку (перицистит) и окружающую клетчатку (парацистит). В тканях около мочевого пузыря могут образовываться гнойники, обусловливающие диффузное поражение всей клетчатки. Гангренозный цистит поражает всю пузырную стенку с развитием частичного или полного некроза слизистой, реже – мышечного слоя мочевого пузыря с перфорацией стенки с развитием перитонита. Омертвевшие слизистые и подслизистые слои мочевого пузыря могут отторгаться и выходить через уретру наружу. Следствием гангренозного цистита является склерозирование и сморщивание мочевого пузыря.

Эндоскопически хронический цистит у женщин характеризуется отечностью, гиперемией, утолщением или атрофией слизистой и снижением ее эластичности. В ряде случаев в слизистом и подслизистом слое могут образовываться микроабсцессы и изъязвления. Длительно незаживающие язвы могут инкрустироваться солями, обусловливая развитие инкрустирующего цистита. Преобладание пролиферативных процессов влечет за собой рост грануляционной ткани с формирований гранулярных или полипоидных разрастаний (гранулематозный и полипоидный цистит). Реже в мочевом пузыре могут образовываться кисты, выступающие над поверхностью слизистой одиночно или группами в виде мелких бугорков, представляющих подслизистое скопление лимфоидной ткани (кистозный цистит).

При интерстициальном цистите определяется характерное наличие гломеруляций (подслизистых геморрагических образований), одиночной язвы Ганнера, имеющей линейную форму с дном, покрытым фибрином, воспалительных инфильтратов. Исходом интерстициального цистита у женщин служит сморщивание мочевого пузыря и уменьшение его емкости.

Острая патология манифестирует внезапно, как правило, после воздействия одного или нескольких провоцирующих факторов (переохлаждения, инфекции, травмы, коитуса, инструментального вмешательства и пр.). Проявления цистита включают классическую триаду: дизурию, лейкоцитурию (пиурию), терминальную гематурию.

Нарушения мочеиспускания обусловлены повышенной нейро-рефлекторной возбудимостью мочевого пузыря под влиянием воспаления, отеком и сдавлением нервных окончаний, что приводит к повышению тонуса пузырной стенки. Дизурические расстройства характеризуются поллакиурией (учащением мочеиспусканием), постоянным желанием помочиться, необходимостью усилия для начала микции, резями в мочевом пузыре, болью и жжением в уретре, никтурией.

Симптомы нарастают быстро. Позывы на мочеиспускание возникают каждые 5-15 минут, носят императивный характер, при этом объем отдельной порции уменьшается. Спастические сокращения детрузора приводят к неудержанию мочи. Выраженная болезненность сопровождает начало и окончание мочеиспускания; вне микции боль, как правило, сохраняется в промежности и лобковой области.

Характер и интенсивность боли при цистите у женщин может варьировать от слабого дискомфорта до нестерпимой рези. У маленьких девочек на фоне боли может возникнуть острая задержка мочи. При шеечном цистите дизурия выражена сильнее. Крайне болезненные проявления отмечаются при интерстициальном цистите, а также воспалении, вызванном химическими и радиационными факторами.

Обязательным и постоянным признаком служит лейкоцитурия, в связи с чем моча приобретает мутный гнойный характер. Гематурия чаще носит микроскопический характер и развивается в конце мочеиспускания. Исключение составляет геморрагический цистит у женщин, при котором макрогематурия составляет ведущее проявление. При остром цистите температура тела может повышаться до 37,5-38°С, резко страдает общее самочувствие и активность.

Особенностью течения цистита у женщин является частое рецидивирование заболевания: более чем у половины пациенток рецидивы случаются в течение года после первого эпизода заболевания. При повторной атаке цистита, развившейся в течение месяца после завершения терапии, следует думать о сохранении инфекции; позднее 1 месяца – о реинфекции.

Проявления хронического цистита аналогичны таковым при острой форме, но выражены не так резко. Боли при опорожнении мочевого пузыря носят умеренный характер, а частота мочеиспускания позволяет не терять работоспособность и придерживаться привычного образа жизни. В периоды обострений развивается клиника острого/подострого воспаления; во время ремиссии клинические и лабораторные данные про активный воспалительный процесс, как правило, отсутствуют.

Распознавание цистита у женщин базируется на клинико-лабораторных сведениях и данных эхоскопического и эндоскопического обследования. Пальпация надлобковой области резко болезненна. В общем анализе мочи определяется значительное повышение лейкоцитов, эритроциты, белок, слизь, соли мочевой кислоты. При бактериальных циститах у женщин бакпосев мочи характеризуется обильным ростом патогенной флоры. Плановое обследованиеобязательно должно включать консультацию гинеколога, осмотр пациентки на кресле, микроскопическое, бактериологическое и ПЦР-исследование гинекологических мазков.

В диагностике рецидивирующего цистита велика роль цистоскопии и цистографии. Цистоскопия позволяет определить морфологическую форму поражения мочевого пузыря, наличие опухолей, мочевых камней, инородных тел, дивертикулов мочевого пузыря, язв, свищей, выполнить биопсию. УЗИ мочевого пузыря косвенно подтверждает наличие цистита у женщин по характерным изменениям стенок мочевого пузыря, наличию «эхонегативной» взвеси.

Лечение должно проходить под контролем гинеколога и врача-уролога. Купирование острой формы цистита обычно составляет 5-7 дней. Используются антибиотики из группы фторхинолонов (ципрофлоксацин, норфлоксацин), фосфомицина, цефалоспоринов, нитрофуранов. При обнаружении специфической микрофлоры применяются соответствующие противомикробные, противовирусные, противогрибковые препараты.

Для снятия болевых ощущений назначаются НПВП (нимесулид, диклофенак), спазмолитики (папаверин, дротаверин). В дополнение к основной медикаментозной терапии могут быть рекомендованы фиточаи (настои толокнянки, полевого хвоща, спорыша, листа брусники и др.), растительные фармпрепараты. При остром цистите женщинам рекомендуется придерживаться щадящей, преимущественно молочно-растительной диеты, увеличить водную нагрузку.

При рецидивирующем цистите, кроме вышеназванной этиотропной и симптоматической терапии, показаны инстилляции мочевого пузыря, внутрипузырный ионофорез, УВЧ, индуктотермия, магнитолазеротерапия, магнитотерапия. Если рецидивирующий цистит диагностируется у женщины в менопаузе, рекомендуется интравагинальное или периуретральное применение эстрогенсодержащих кремов. При развитии грубой гиперплазии шейки мочевого пузыря прибегают к трансуретральной резекции — ТУР мочевого пузыря.

В вопросе предупреждения цистита у женщин важное значение придается соблюдению личной и половой гигиены, своевременному лечению гинекологических и урологических заболеваний, недопущению охлаждения, регулярному опорожнению мочевого пузыря. Необходимо неукоснительное соблюдение асептики при проведении эндовезикальных исследований и катетеризации мочевого пузыря. Для снижения вероятности рецидива заболевания необходимо повышение иммунитета, проведение профилактических курсов лечения осенью и весной.

источник

Один з варіантів запалення мочвиводящіх шляхів — цистит — це захворювання на 80% вважається жіночим недугою, у зв’язку з анатомічними особливостями жіночого організму.

У жінок сечовий міхур частіше потребує опорожнении, ніж у чоловіків, а також більш схильний атаці різних мікробів, бактерій і вірусів, які можуть викликати цистит у жінок.

Симптоми і лікування цього захворювання безпосередньо залежать від ряду факторів, характеру процесу, локалізації, збудника інфекції і класифікуються за:

по локалізації запального процесу в мочеотделітельной системі — може бути ураження слизового, м’язового або підслизового шару сечового міхура.
за характером перебігу хвороби — гострий або хронічний.
по морфологічних змін — катаральний, кістозний, виразковий, геморагічний, гранулематозним, пухлиноподібним та ін.
по збудника — може бути бактеріальним (кишкова паличка, стафілококи, стрептококи, уреаплазма, мікоплазма, гонорея, хламідії, мікобактерія туберкульозу та ін.) і небактеріальним (алергічний, лікарський, токсичний, хімічний).

Цистит протікає досить болісно, з прискореним сечовипусканням, печіння і різкими болями після спорожнення, з постійним відчуттям переповненості сечового міхура, невисокою температурою тіла, іноді навіть з домішкою крові і слизу в сечі. Якщо у жінки з’явилися перераховані симптоми, до якого лікаря звертатися?

При циститі у жінок для уточнення діагнозу слід в першу чергу звернутися до уролога, оскільки діагностикою та лікуванням циститу займається саме цей лікар, для обстеження необхідно здати аналіз сечі — загальний аналіз, на бактеріальний посів по Нечипоренко, провести УЗД сечового міхура і цітоскопіческій дослідження.

Крім того, слід обов’язково відвідати гінеколога, тому що найчастіше цистит може бути викликаний не тільки банальними бактеріями, але і поєднуватися з інфекціями передаються статевим шляхом, тому огляд гінеколога і здача мазка на дослідження мікрофлори піхви також необхідні. При циститі у жінок лікування включає і антибіотики, і уросептики, іноді лікарем може бути призначені інстиляції сечового міхура, а також фізіотерапія.

Найчастіше причиною циститу у жінок є інфекційні агенти, оскільки близьке знаходження піхви, заднього проходу, короткий і досить широкий сечовипускальний канал розташовують до проникненню різних патогенних мікроорганізмів в сечовий міхур по висхідним шляхах. Проте, існують і інші способи проникнення бактерій в сечовидільну систему:

висхідний шлях — уретральний, тобто з уретри
спадний шлях — навпаки, з верхніх сечових шляхів
лімфогенний — з інших органів малого тазу
гематогенний — рідкісний спосіб проникнення інфекції з віддалених органів.

Коли у жінки з’являються симптоми циститу, не варто займатися самолікуванням, оскільки причин виникнення циститу, збудників велика кількість, а для правильного успішного лікування слід спочатку визначитися з ними, уточнити їх чутливість до протимікробних препаратів і тільки потім за призначенням лікаря проводити комплексне лікування.

Цистит у жінок, дуже рідко буває ізольованим процесом, коли порушення гігієни, запори, застуда, зловживання гострими продуктами або алкоголем, використання трусиків — стрінгів, зміна партнера, рідкісне спорожнення сечового міхура та ін. Викликають розмноження банальних патогенних бактерій. У 80% це кишкова паличка, в 15% стафілокок, 5% інші бактерії, такі як синьогнійна паличка, клебсієла, протей.

Найчастіше цистит виникає на тлі запальних процесів у піхві або при захворюваннях жіночих статевих органів, таких як бактеріальний вагіноз, молочниця, захворювання що передаються статевим шляхом (гонорея, мікоплазмоз, хламідіоз, уреаплазмоз), іноді цистит супроводжує туберкульоз жіночих статевих органів. Багато приховані інфекції та туберкульоз довгий час протікають безсимптомно, непомітно, жінка тільки періодично відчуває деякий дискомфорт, субфебрильна температура, слабкість, що не відвідує лікаря, і не звертається до діагностичні центри по дослідженню причини легких нездужань.

До додаткових провокаційним факторам розвитку циститу можна віднести пієлонефрит, камені в сечовому міхурі, застої сечі при дивертикулах.

Дуже часто виникає цистит у вагітних жінок, це пояснюється зміною мікрофлори і піхви, і урологічного тракту, під дією ендокринної та гемодинамічної перебудовою в організмі у вагітної жінки.

Якщо у жінки цукровий діабет, часті прояви алергічних реакцій, вона піддається постійному токсичного впливу або проводить лікування онкологічних захворювань із застосуванням променевою терапією — це також є чинниками ризику по розвитку циститу.

Іноді після проведення хірургічних маніпуляцій, операцій, ендоскопічного обстеження відбувається травмування слизової, що сприяє розвитку циститу в жінок.

Симптоми циститу також виникають в період менопаузи, оскільки при клімаксі атрофічні зміни в організмі і недолік естрогенів відбиваються і на урогенітальному тракті.

Крім гострого циститу, дуже багато жінок страждають хронічним запальним процесом на тлі або уповільнених інфекції, перерахованих вище, або хронічний цистит у жінок асоціюється з опущеними матки, піхви.

Після провокаційних чинників, таких як травмування, застуда, після незахищеного статевого акту, інфекційного захворювання та ін. Може виникати гострий цистит у жінок, який починається завжди дуже різко, раптово:

Дизурия — прискорене сечовипускання, різі в сечовому міхурі, печіння і больові відчуття в уретрі, постійне бажання спорожнити сечовий міхур.
Перед сечовипусканням зазвичай жінці доводиться прикладати зусилля, тужитися. Частота позивів настільки висока, що жінці доводиться відвідувати туалет кожні 15 хвилин, іноді відбувається мимовільне нетримання сечі.
Ніктурія — переважання нічного бажання спорожняти сечовий міхур.
Біль зазвичай супроводжує початок і кінець процесу сечовипускання. Поза процесу спорожнення біль локалізується тільки в лобкової частини і промежини. Інтенсивність болю може бути різною, від невеликого дискомфорту до нестерпних, сильних різей.
Майже завжди при циститі у жінок сеча каламутна, гнійна.
При гострому циститі може підвищуватися температура до 38С, відповідно виникає слабкість, погіршення загального самопочуття.
Дуже часто після першого гострого процесу трапляються рецидиви захворювання, якщо через місяць після лікування знову розвивається гострий цистит, отже, це вказує на збереження інфекції.
При хронічному циститі у жінки симптоми і лікування захворювання ідентичні, можливо тільки, що болі і частота позивів до сечовипускання виражені не так різко. Під час загострення хронічного процесу можлива клінічна картина гострого циститу, а в період ремісії ні лабораторні, ні симптоматичні дані не вказують на запальний процес.

Для лікування і гострого, і хронічного циститу у жінок слід звертатися за консультацією одночасно і до гінеколога, і до уролога. Зазвичай при гострому циститі при адекватної терапії лікування настає буквально через тиждень.

Якщо підтверджується інфекційна природа виникнення циститу у жінки, лікування в обов’язковому порядку направлено на знищення патогенних мікроорганізмів протимікробними засобами, антибіотиками, до яких чутливі збудники:

Останнім часом широко використовуються для лікування циститу у жінок фторхінолони, такі як ципрофлоксацин (Цифран, Ципролет А), норфлоксацин (Нолицин, Нормакс), фосфоміцин (Монурал), нітрофурани (Фурадонин). Ці препарати для лікування циститу у жінок володіють побічними діями і мають ряд протипоказань, тому їх застосування можливе тільки за призначенням лікаря.
Якщо по аналізах знайти специфічна мікрофлора, то лікування включає можливі противірусні засоби, протигрибкові або протимікробні.
При сильних болях призначають спазмолітики — Но-шпа, Папаверин або нестероїдні протизапальні препарати — Диклофенак, Німесил.
Якщо немає алергічних реакцій на лікарські трави, то можна використовувати різні варіанти фіточаю — лист брусниці, польовий хвощ, толокнянку. Краще всього використовувати трава не пакетованої фасування, а вигляді збору, порошку — заварювати і наполягати їх як будь-який звичайний відвар з лікарських трав.
Монурал — антибіотик широкого спектру дії, уроантісептікі, який є ефективним засобом при циститі, достатньо одноразової прийому цього препарату.
Існує також маса готових таблетованих лікарських засобів рослинного походження, які використовуються як допоміжні при затихання гострого запального процесу, їх слід вживати тривалий час, для більш стійкого ефекту — Цистон, Канефрон, Фітолізин. Також багатьом допомагає журавлина, журавлинний морс при циститі або таблетована форма препарату, що містить екстракт журавлини — Монурель.
При лікуванні циститу жінкам слід збільшити добове кількість випивається рідини, для якнайшвидшого виведення токсинів з організму, також варто дотримуватися молочно-рослинної дієти.

источник

Цистит – це запалення слизової оболонки сечового міхура. Найчастіше від цього захворювання страждають жінки репродуктивного віку. Це зумовлено анатомічними особливостями жіночого організму, в яких сечівник є коротшим і ширшим, ніж у чоловіків, відповідно, інфекції легше потрапляють до сечового міхура.

Про причини виникнення, симптоми, способи лікування, діагностики та профілактики розповів лікар-уролог Медичного центру «Медікавер» Ігор Чернюх.

Зазвичай причиною виникнення циститу є бактерії, що потрапили в сечовий міхур через сечовидільний канал. Наприклад, Escherichia coli (кишкова паличка), яка в нормі мешкає в прямій кишці. Але є й інші бактерії та захворювання, які можуть стати причиною циститу.

Гострий цистит має у жінок тенденцію рецидивувати (повертатись) та давати ускладнення у вигляді висхідного пієлонефриту (запалення порожнистої системи нирок).

Також захворювання з’являється при частій зміні статевих партнерів.

Цистит може виникати через випадкові статеві зв’язки

часті сечовипускання,
біль при сечовипусканні,
біль в попереку і внизу живота,
зміна кольору сечі,
поява у сечі сторонніх домішок,
підвищення температури тіла.

У пацієнтів старшого віку, яким складно пересуватись, причиною циститу стає не до кінця випорожнений сечовий міхур або надто рідкі сечовипускання.

Більш схильними до циститу є дорослі та діти, які занадто довго терплять перед актом сечовипускання. Саме тому краще не доводити до переповнення сечового міхура та вчасно задовольняти свої потреби.

У рідкісних випадках цистит може бути зумовлений пухлиною. У чоловіків цистит найчастіше проявляються разом із гострим чи хронічним простатитом, або маскує прояви останнього, коли хвороба перебігає з високою температурою.

У дітей цистит виникає так само часто, як і у дорослих. Причиною стають різні інфекційні збудники, в тому числі і кандидоз (молочниця).

Гострий цистит у дітей трапляється значно частіше за хронічний. У хронічну форму він переходить тільки в дуже задавнених випадках, коли батьки мало приділяють уваги здоров’ю дитини. Або коли підлітки соромляться або з якихось інших причин не хочуть розповісти батькам про хворобу.

Під час вагітності інфікування сечового міхура можливе внаслідок посиленого на нього тиску плодом. При перших же ознаках циститу жінкам потрібно якнайшвидше розповісти про це лікарю та пройти обстеження – здати аналізи сечі і посіви, а також загальний аналіз крові.

Лікар проводить опитування та ретельний огляд пацієнта/-ки. При циститі жінки відчувають біль при пальпації над лоном, болючою є і пальпація сечівника через піхву. Інколи спостерігається гіперемія зовнішнього відділу уретри.

Потім лікар призначає обстеження. Основним дослідженням для діагностики циститу є аналіз сечі, результат якого (підвищена кількість лейкоцитів, еритроцитів та бактерій) може свідчити про наявність запального процесу в сечовому міхурі, а також про стан всієї сечовидільної системи.

При хронічному циститі важлива консультація гінеколога

При шийковому циститі може бути відсутнє підвищення лейкоцитів у сечі. Чоловікам для кращої діагностики проводять двох- чи трьохсклянкові проби сечі. Розгорнутий аналіз дасть інформацію про стан нирок та інших органів.

Додатковими є ультразвукове обстеження сечового міхура, цистографія і цистоскопія. Вони показують, наскільки велику ділянку захопив запальний процес. Однак при гострому перебігу хвороби інструментальні методи діагностики протипоказані. Так цистоскопія проводиться при хронічному циститі або при затяжному перебігу хвороби.

Жінкам із хронічним циститом обов’язковою є консультація гінеколога та обстеження на інфекції котрі передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Лікування гострого циститу може бути як амбулаторним так і стаціонарним (при важкому чи затяжному перебігу хвороби). У більшості випадків застосовують знеболювальні та спазмолітині препарати. З урахуванням збудника використовують антибактеріальні засоби.

Інстиляції (промивання) сечового міхура призначають тільки при затяжному перебігу хвороби, для ліквідації залишкових явищ і регенерації слизової оболонки.

З особливою відповідальністю потрібно ставитись до лікування циститу у вагітних, оскільки джерело інфекції, розташоване поряд із родовими шляхами, збільшує ризик інфікування новонародженої дитини патогенними мікроорганізмами.

Не варто лікувати цистит при вагітності народними засобами. Тому що багато трав мають побічну токсичну дію. Це захворювання лікується виключно антибіотиками. Інакше цистит тільки гоїться, переходить у хронічну форму, а вогнище інфекції в організмі залишається.

Щоб уникнути рецидивів циститу потрібно не переохолджуватись

Для профілактики можливих рецидивів циститу рекомендують:

уникати переохолоджень;
великих фізичних навантажень;
своєчасно лікувати хвороби, що передаються статевим шляхом;
лікувати запальні захворювання жіночих статевих органів, нирок, сечових шляхів.

Пацієнткам, у яких загострення пов’язані із статевим життям, показаний пероральний прийом антибіотика. Жінкам в післяменопаузальному періоді рекомендовано використання інтравагінально чи періуретрально гормональних кремів або свічок з вмістом естрогенів.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я.

источник

Боль в позвоночнике
Боль в почках
Выделение мочи небольшими частями
Дискомфорт во время мочеиспускания
Жжение при мочеиспускании
Кровь в моче
Натуживание во время мочеиспускания
Недержание мочи
Ощущение неполного опорожнения мочевого пузыря
Повышенная температура
Помутнение мочи
Резкий запах мочи
Слабость
Слизь в моче
Тяжесть в мочевом пузыре
Частое мочеиспускание
Частое ночное мочеиспускание

Цистит у женщин – воспалительный процесс, поражающий слизистый слой мочевого пузыря. Данный недуг характеризуется частыми и болезненными позывами к испусканию урины. После процесса опорожнения мочевого пузыря женщина может чувствовать жжение и острые рези, чувство недостаточного опустошения. Часто урина выходит вместе со слизью или кровью. Диагностика и лечение цистита у женщин состоит из целого комплекса средств. Проводить такие мероприятия, а также объяснять, как лечить цистит у женщин может только высококвалифицированный врач уролог. Кроме этого, проводить профилактику данного недуга возможно самостоятельно в домашних условиях.

Цистит – самое распространённое инфекционное расстройство мочеиспускательного канала, которое встречается практически у каждой второй представительницы слабого пола. Частота проявления у женщин обуславливается коротким и широким мочеиспускательным каналом. Причинами такого недуга являются бактерии и воспалительные заболевания органов, которые участвуют в процессе испускания мочи. У многих представительниц женского пола недуг протекает в хронической форме, с частотой обострений несколько раз в год. Зачастую встречается в период репродуктивного возраста — от двадцати до сорока пяти лет.

Поскольку уретра у женщин и девушек имеет свои анатомические характерные черты, а близкое расположение с задним проходом способствует попаданию бактерий или вирусов в мочевыводящие пути, нередко у них и прогрессирует данный недуг. Помимо этого, причинами цистита у женщин считаются:

различные кишечные инфекции и стафилококки;
перенос вируса или бактерии с потоком крови;
воспаление половых органов;
ослабленный иммунитет;
гормональные перепады;
аллергические реакции;
влияние облучения или радиации на лобковую зону;
воздействие химических веществ;
длительное влияние холодных температур, переохлаждение вследствие ношения короткой одежды, которая не прикрывает поясницу;
беспорядочные половые отношения или отсутствие предохранения во время этого процесса;
несоблюдение личной гигиены;
ношение дискомфортного или узкого нижнего белья;
неполное опорожнение мочевого пузыря — чаще всего наблюдается у беременных;
анальный секс;
сильное переутомление;
недостаточность витаминов в организме;
широкий спектр других заболеваний внутренних органов, в частности половых органов;
осложнения от гинекологического вмешательства;
чужеродные предметы в мочевом канале;
нездоровый образ жизни;
изменения в женском организме, относящиеся к периоду беременности.

Сочетание нескольких факторов может привести к проявлению цистита у женщин — именно по этой причине данное расстройство широко распространено. Устранение симптомов в домашних условиях, без ведома врачей, может привести к образованию осложнений.

По степени протекания заболевание классифицируется на:

острое – характеризующееся резким проявлением симптомов, а также частым посещением туалетной комнаты и ухудшением общего состояния здоровья;
хроническое – для его появления необходим другой воспалительный процесс.

В зависимости от факторов возникновения, расстройство бывает:

бактериального характера – вызванное бактериями или вирусами;
небактериальным – сформировавшееся из-за любого другого патогенного влияния.

По изменениям в структуре поражённого внутреннего органа недуг делится на:

катаральный – воспаление наблюдается на верхних слоях мочевого пузыря;
геморрагический цистит у женщин – при выделении в урине наблюдаются примеси крови;
кистозный – начинают формироваться кисты;
язвенный;
флегмонозный – мочевой канал атакуют лейкоциты;
гангренозный – при котором уменьшается объем пузыря;
инкрустирующий – на язвах начинают откладываться частички соли;
гранулематозный – появляется от грибков;
опухолевидный – возникновение новообразований на стенках органа;
интерстициальный – заражение произошло немикробным путём. Наблюдается уменьшение мочевого пузыря.

Основным признаком болезни считаются частое желание к испусканию урины. Кроме этого, симптомами цистита у женщин могут быть:

моча выделяется небольшими частями;
неприятные ощущения и жжение непосредственно в процессе опорожнения;
частое посещение туалета ночью;
выделения мутные, нередко с примесями слизи или крови;
постоянное чувство тяжести в мочевом пузыре или же неполного его опустошения;
перед процессом испускания мочи женщине необходимо тужиться;
недержание урины (наблюдается в редких случаях);
слабость организма;
повышение температуры до сорока градусов;
моча принимает резкий неприятный запах;
появление боли в почках и позвоночнике.

При первом же выявлении одного или нескольких признаков цистита у женщин в домашних условиях, особенно крови в моче, необходимо сразу же обращаться за помощью в клинику.

При неправильной или несвоевременной терапии или частых рецидивах могут сформироваться следующие осложнения:

переход данного недуга в хроническую форму;
продвижение инфекции на другие внутренние органы, что может стать поводом к появлению пиелонефрита, уретрита и вагинального вульвита;
уменьшение размеров органа, в котором собирается моча;
рефлюкс – содержимое пузыря выбрасывается вверх по мочеточникам;
абсцесс почек;
прорыв пузыря – самое редкое из последствий.

Заболевание характеризуется частыми рецидивами, особенно в первый год после выздоровления, поэтому необходимо постоянно следить за прозрачностью и наличием примеси крови в урине.

Определение цистита у женщин основано на таких исследованиях как:

общий анализ мочи, в котором при данном недуге будут выявлены – повышенная концентрация лейкоцитов и белка, эритроцитов и солей. Также будут обнаружены кровь и слизь. Кроме этого, оцениваются объёмы выделенной жидкости и её плотность;
посев урины — проводится для выявления возбудителей расстройства;
анализы для обнаружения инфекций, которые могли передаться половым путём;
лабораторные исследования мазков из половых органов;
изучение потока мочи;
цистоскопия выявляет наличие онкологических опухолей, кисты, язв, чужеродных предметов или камней;
биопсия – при которой берётся проба слизистой оболочки мочевого пузыря для последующего лабораторного изучения;
УЗИ органов мочеиспускательного канала;
осмотр акушером-гинекологом пациентки на гинекологическом кресле.

После проведения полного осмотра и получения результатов всех анализов, урологом назначаются методики терапии цистита.

Лечение цистита у женщин проводится целым комплексом мероприятий и проходит под полным контролем гинеколога и уролога. Терапия заболевания в обычных случаях не превышает десяти дней, на протяжении которых необходимо:

назначение антибиотиков при цистите у женщин. Именно такие фармацевтические средства играют самую важную роль в лечении недуга;
при сильных болях применить анальгетики;
промывания противоинфекционными препаратами;
при надобности хирургическое вмешательство. Но такой метод предусматривается только при уменьшении мочевого пузыря (проводят его искусственное увеличение, проводимое специальным раствором), для устранения источника заболевания, а также в случаях, когда необходимо переустановить уретру из влагалища под клитор или для ликвидации неполного опорожнения пузыря.

Хорошо себя зарекомендовал в лечении цистита Макмирор Комплекс — комбинированный антибактериальный препарат, имеющий более широкий спектр действия, чем препараты нитрофуранового ряда, часто применяемые в лечении инфекций мочевыводящих путей. Быстрое устранение возбудителя воспалительного процесса с поверхности слизистой оболочки мочевого пузыря позволяет в кратчайшие облегчить неприятные симптомы цистита.

Кроме этого, в лечении применяется диета, которой женщина должна придерживаться в домашних условиях. Диета при цистите у женщин заключается в:

употреблении молочных продуктов и каш. Именно эти продукты должны составлять большую часть рациона питания;
приёме жидкости не менее двух литров в день – морсов, компотов, фрешей;
отказе от острых, пересоленных и жареных блюд;
исключении поглощения газированных и спиртных напитков.

Помимо этого, в домашних условиях возможно пользоваться средствами народной медицины, которые включают в себя:

отвар из зверобоя и ромашки;
настойку из мяты, васильков и молодых почек тополя;
употребление тёплого молока с мёдом и чесноком;
использование ножных ванн из ромашки, шиповника, почек берёзы;
фитотерапия с эфирными маслами можжевельника, шалфея, ромашки, эхинацеи.

Но, прежде чем пользоваться средствами народной терапии в домашних условиях, необходимо проконсультироваться с лечащим врачом.

Мероприятия по предупреждению цистита у женщин состоят из:

выполнения всех правил гигиены половых органов;
своевременной смены нижнего белья;
рационального питания, обогащённого витаминами;
избегания переохлаждений организма;
отказа от неудобной и обтягивающей одежды;
наблюдений за своими выделениями. Если женщина или девушка в моче обнаружила кровь, ей необходимо немедленно обратиться за помощью к специалистам;
регулярного посещения гинеколога — раз в три месяца.

Необходимо ознакомиться с инструкцией по медицинскому применению препарата.

источник

У лікуванні цього захворювання беруть участь два напрями медицини — урології та гінекології. Запалення сечового міхура викликає порушення вагінальної мікрофлори, тому його діагностують гінекологи, а за лікування відповідають урологи. Точність діагностики як завжди визначає ефективність лікувальних заходів.

Цистит — це гнійне запалення слизової оболонки сечового міхура, що виникає на тлі бактеріальної інфекції. Цистит захворювання жіноче (з проблемою циститу стикається майже кожна п’ята жінка), і дуже рідко трапляється в чоловіків. Причина такої «несправедливості» пов’язана з різною анатомічною будовою сечовивідної системи. У жінок сечівник (уретра) значно ширше і коротше, ніж у чоловіків, що полегшує проникнення в сечовий міхур інфекції. У разі, якщо цистит розвинувся у чоловіка, хворого необхідно ретельно обстежити для того, щоб виявити причини захворювання.

Прояви циститу вкрай неприємні, але сам по собі він зазвичай не загрожує ускладненнями. Виняток становлять випадки так званого геморагічного циститу (коли під час хвороби сеча містить домішки крові) і зворотного закидання сечі з сечового міхура в сечовивідні протоки, що з’єднують міхур з нирками, при якому інфекція може потрапляти в нирки, що призводить до розвитку пієлонефриту.

Зазвичай причиною виникнення циститу є бактерії, що потрапили в сечовий міхур через сечівник. Найчастіше збудником виявляється бактерія Escherichia coli (кишкова паличка), котра в нормі мешкає в прямій кишці, хоча й інші бактерії або захворювання також можуть бути причиною циститу.

Іншою причиною циститу може бути запалення сечовипускального каналу після статевого акту. Це викликається тривалим тертям отвору сечовипускального каналу, яке може статися під час статевого акту. Зазвичай симптоми розвиваються протягом 12 годин після статевого акту.

Симптоми циститу можуть також бути спричинені подразненням зовнішнього отвору сечовипускального каналу. Існує підвищена чутливість (алергія) на вагінальні дезодоранти, парфумерне мило і тальк, навіть на кольоровий туалетний папір.

Іноді циститом хворіють діти.

Літні люди, яким складно пересуватися, також можуть страждати циститом. Причина цього — сечовий міхур, що не до кінця спорожняється, або рідкісне сечовипускання.

Діти і дорослі, які занадто довго терплять перед актом сечовипускання, найбільш схильні до циститу. У рідкісних випадках цистит може бути зумовлений пухлиною.

Ознаки циститу у чоловіків найчастіше проявляються разом з хронічним простатитом — запаленням передміхурової залози.

Крім основних причин існують ще фактори, котрі підвищують ризик захворювання циститом.

— Хронічні захворювання і/або вогнища інфекції (захворювання зубів і ясен, різні захворювання запального характеру);

— Переохолодження. Регулярне нехтування теплим одягом в холодну пору — гарантія швидкого виникнення циститу.

— Неграмотне самолікування будь-яких урологічних або гінекологічних захворювань. Решта недолікованих причин можуть спровокувати появу та/або рецидив захворювання, а також виникнення нових, більш серйозних захворювань, таких як ендометріоз.

— Авітаміноз, неправильне харчування. У групу ризику потрапляють ті, хто має схильність до алкогольних напоїв і гострої їжі.

— Прийом певних медикаментозних препаратів. Виникнення циститу в результаті прийому певних лікарських засобів має також алергічний характер. Зверніть пильну увагу на антибіотики і анальгетики, які Ви, можливо, вживаєте або вживали недавно.

— Повторне інфікування (під час операції при введенні катетера в сечовий міхур, наприклад). Рідка зміна прокладок чи тампонів під час місячних.

— Зайве навантаження на сечовий міхур (мочитися потрібно не менше 4-5 разів на день), а також травми сечового міхура.

— Причинами можуть бути будь-які фактори або стани, що згубно впливають на імунну систему. Уникайте підвищеного фізичного навантаження, висипайтеся, менше нервуйте і працюйте не більше 12 годин на день.

1. Прискорене сечовипускання: від 25 до 45 разів на добу, причому до звичайних позивам до сечовипускання додаються ще й помилкові.

2. Больовий синдром. Біль виникає під час сечовипускання і особливо посилюється в кінці. У жінок особливістю цього симптому є ще й поява болю в ділянці попереку і сечового міхура, від тягнучих болів до ріжучих.

3. При розвитку циститу завжди будуть зміни з боку сечі. Вона стає каламутною, утворюється осад. Запах може стати смердючим, різким. У гострій стадії важкого перебігу захворювання може спостерігатися кров і гнійні домішки.

4. Лихоманка. Часто крім усіх описаних проявів можуть виникати симптоми загальної інтоксикації — підвищення температури тіла. При цьому температура може досягати 39 — 40 С. Знизити таку температуру досить складно, бо прості чергові жарознижувальні засоби виявляються малоефективними.

Гострий цистит у чоловіків, жінок, дітей проходить протягом одного-двох тижнів. Якщо ж протягом трьох тижнів симптоми не зникли, значить, захворювання перейшло в хронічну форму.

Цистит у дітей виникає настільки ж часто, що й у дорослих. Причини циститу у дітей — це різні інфекційні збудники, в тому числі і кандидоз (молочниця). Переохолодження, попри поширену думку, не є першопричиною запалення сечового міхура, а провокує зниження захисних сил організму, в результаті чого активізуються в першу чергу вже наявні в організмі інфекції. Це може бути пієлонефрит (запалення нирок), кандидоз (грибкове захворювання), кишкова паличка, стафілокок та ін.

Цікаве спостереження — гострий цистит у дітей трапляється значно частіше за хронічний. У хронічну форму він переходить тільки в дуже запущених випадках, коли батьки мало цікавляться здоров’ям дитини, або дитина (частіше підліток) соромиться або з якихось інших причин не хоче розповісти батькам про нездужання.

У результаті посиленого тиску на сечовий міхур і можливі інфекції цистит може проявити себе і під час вагітності. Цистит при вагітності потрібно діагностувати якомога швидше, тому при перших ознаках слід розповісти про них лікарю і піти на обстеження — здати аналізи: аналіз сечі і посіви, а також загальний аналіз крові.

Лікар проводить ретельний огляд та опитування, після чого призначає обстеження. Основним дослідженням для діагностики циститу є аналіз сечі, за результатами якого можна судити про наявність запального процесу в самому сечовому міхурі, а також про навантаження на всю систему виділення. Розгорнутий аналіз дасть інформацію про стан нирок та інших органів системи.

Додатковими дослідженнями є цистографія (дослідження сечового міхура за допомогою рентгена) і цистоскопія. Вони показують, наскільки велику ділянку захопив запальний процес. Також проводяться дослідження на наявність пухлини і каменів в нирках.

При перших симптомах циститу негайно звертайтеся до лікаря. Після обстеження лікар призначить індивідуальне лікування, яке дуже залежить від причин, що викликали захворювання. У деяких випадках може знадобитися хірургічне втручання. У комплексному лікуванні застосовуються і засоби народної медицини, і спеціальні дієти (виключають гостре й солоне), якщо лікар вважає це можливим.

Добре допомагає мучниця — вона має сечогінну дію. Для відвару потрібно використовувати листя мучниці. 10 г листя залити склянкою окропу, проварити на повільному вогні 5-10 хвилин, остудити. Пити відвар слід по половині склянки 3-5 разів на день, через 30-40 хвилин після прийняття їжі.

Перша допомога при циститі — це пропарити ноги, причому парити їх потрібно не в звичайній ванні з гарячою водою і травами, а в молоці. Саме молочні ванночки допомагають позбутися цієї хвороби.

Шипшина також має сечогінну дію, допомагає зміцнити організм. 4 ст. л. сухих плодів або коріння шипшини залити половиною літра окропу, кип’ятити протягом чверті години. Потім відвар необхідно остудити, процідити через ситечко. Відвар приймати по половині склянки 4 рази на день.

Ще один хороший засіб від циститу — бруньки тополі. 2 ст. л. дрібно нарізаних бруньок тополі необхідно залити двома склянками окропу, настояти протягом години. Приймати слід по половині склянки 3-4 рази на день за півгодини до їжі.

Мало хто знає, як використовується журавлина при циститі. З неї потрібно зробити варення і їсти його щодня по кілька ложечок.

Підписуйся на наш telegram і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!

источник